Як ми знаємо, існує два типи резисторів. З одного боку, ми маємо аеробна стійкість а з іншого - анаеробна стійкість. У цій статті ми зосередимося на визначенні анаеробна стійкість і важливість фізичних вправ. Саме вона виникає, коли ми практикуємо вправи більшої інтенсивності, що вимагають великих фізичних зусиль. З іншого боку, аеробна витривалість характеризується наданням можливості витримати протягом більш-менш часу зусилля, що має меншу інтенсивність.
Якщо ви хочете знати все про анаеробну стійкість, це ваш допис.
Що таке анаеробна стійкість
Протягом процесу, коли інтенсивність вища, нашому тілу потрібна велика кількість кисню, щоб направити його в тканини м’язів і задовольнити ці високі енергетичні потреби. Коли спортсмен переступає анаеробний поріг, це є коли метаболізм починає використовувати вуглеводи як джерело енергії. З цієї причини важливо, щоб, перебуваючи у тренажерному залі, ми мали дієту з високим вмістом вуглеводів, щоб мати кращі результати. М’язовий глікоген використовується як основне джерело енергії при тренуванні з обтяженнями. Це призводить до зниження нашої працездатності, якщо в раціоні є мало вуглеводів.
Сила, яку спортсмен повинен мати, щоб протистояти нестачі кисню в організмі - це те, що відоме як анаеробна стійкість. Чим довше ви зможете впоратися з дефіцитом кисню, тим більший анаеробний опір у вас буде. Щоб бракувати кисню, необхідно, щоб вправа була високою інтенсивністю. Якщо спортсмен має погану анаеробну витривалість, можливо, під загрозою не тільки змагання, але й його власне здоров’я. Деякі статичні вправи, як є ізометричними дошками черевні стовпи чудово підходять для поліпшення анаеробної витривалості.
Працездатність або здатність людини пов’язана із здатністю зрошувати м’язи. Зусилля, завдані вправами для бодібілдингу, можна класифікувати як динамічні, так і статичні. Наприклад, покращена анаеробна витривалість виникає, коли спортсмен практикує гонку на 100 або 200 на плоскій метрі за найкоротший час.
Анаеробні вправи
Аеробні вправи складаються з кількох занять з коротким часом на основі сили та швидкості. Вони характеризуються великою інтенсивністю та короткою тривалістю. Наприклад, однією з найпоширеніших вправ з анаеробного опору є підняття тягарів. За допомогою цих вправ рухи можна посилити, подолавши опір і збільшивши м’язову силу. Завдяки цьому ви можете збільшити м’язову масу та посилити скорочення, що сприяє мінералізації кісток.
Ці вправи часто зустрічаються у культуристів, які не хочуть спалювати жир, якщо за короткий час не використовують максимально можливу свою фізичну працездатність. М'язи виробляють молочну кислоту і в підсумку набирають більше обсягу.
Існує багато видів аеробних вправ. Ми коротко їх опишемо:
- Важка атлетика: Це ідеальна вправа для стимулювання координації, рівноваги і дозволяє регулювати деякі сегменти тіла для поліпшення симетрії. Цей тип вправ вимагає попереднього вивчення техніки у вправах, щоб мати можливість виконувати їх без будь-якої небезпеки для здоров’я. Багато людей отримують травми через погану техніку у вправах для підняття тяжкості або використання навантаження, більшого, ніж можуть.
- АБС: Більшість вправ для живота виконуються з вагою тіла і можуть стимулювати набір м’язової маси в області живота та всієї серцевини. За допомогою цих вправ також працюють над силою, координацією та рівновагою, завжди дотримуючись обмежень кожної людини.
- Силові силові вправи: Цей вид вправ дозволяє тілу працювати локально і конкретно над кожним м’язом. Це відоме як аналітичне або допоміжне вправу, і в тренажерному залі воно розглядається як допоміжний засіб для покращення та цілеспрямованої роботи групи м’язів. Наприклад, розгинання трицепса шківа може бути ізолюючою вправою для цієї групи м’язів.
Взагалі, будь-який вид вправ, що складається з докладання зусиль з коротким проміжком часу і з високою інтенсивністю, є аеробними вправами. Не йдучи далі, спринти, стрибки на мотузці, виконуйте інтервалитощо Вони є прикладами анаеробних вправ. Після аеробних вправ рекомендується трохи попрацювати на розтяжку м’язів, щоб уникнути травм. Таким чином ми покращимо рухливість суглобів.
Типи анаеробної стійкості
Залежно від джерела енергії існують різні типи анаеробної стійкості. Два основних типи - це молочний та молочний. Перший характеризується використанням енергетичних продуктів для усунення залишків молочної кислоти. Прикладом цього є тести швидкості, що генерують близько 180 ударів в хвилину.
З іншого боку, молочно-анаеробна стійкість - це та, в якій виробляється молочна кислота, оскільки вона має більшу інтенсивність і більший дефіцит кисню. Цей опір застосовується до перегонів довжиною більше 100 метрів та до перегонів із балансом.
Харчування в анаеробних видах спорту
Як і очікувалося, покращити результативність в анаеробних видах витривалості харчування потрібно відповідно до мети. Тому для занять цими видами спорту потрібна дієта, багата продуктами, що забезпечують значну кількість енергії. У багатьох випадках для задоволення потреб також необхідні додаткові харчові добавки. Найбільш широко використовуваними спортивними добавками як за ефективністю, так і за знаннями про це є креатин, білковий порошок та кофеїн.
Ця дієта прагне протидіяти втраті глікогену в організмі та збільшити ємність зберігання або поживних речовин. Найпопулярніші дієти для культуристів це дієти з високим вмістом вуглеводів, середнім і високим вмістом білка та низьким вмістом жиру.
Я сподіваюся, що завдяки цій інформації ви зможете дізнатись більше про анаеробну стійкість.